Тема 1. Вступ до економіки

План

Економіка як сфера людської діяльності.
Історичний розвиток економічної науки.
Предмет і методи економічних досліджень.

1.1. Економіка як сфера людської діяльності

Економіка є невід’ємною складовою нашого життя. з нею ми пов’язані з моменту народження до кінця своїх днів. Будь-які наші дії, мрії та бажання пов’язані з економікою й неможливі без неї. Навіть коли ми відпочиваємо, ми користуємось благами економіки. Тому економіка є складним багатогранним явищем, а саме поняття «економіка» може набувати різного змісту залежно від аспекту розгляду.

У самому широкому сенсі під економікою розуміють діяльність людей, що пов'язана із створенням необхідних їм для життя благ. Деякі економісти таку діяльність називають господарством, а термін «економіка» вживають у більш вузькому розумінні, як спосіб або форму організації господарського життя (наприклад, ринкова економіка, планова економіка). Часто, коли вживають термін «економіка», мають на увазі цілісний господарський комплекс в межах певної території (економіка України, економіка ЄС). Нарешті, термін «економіка» асоціюють також із сукупністю знань, накопичених людством стосовно сфери ведення господарства, які становлять основу економічної науки.

Також слід зауважити, що розуміння і сприйняття економіки еволюціонує історично, тому відрізняється у різні епохи. Перше використання терміна «економіка» пов’язують з ім’ям давньогрецького філософа Ксенофонта (430 - 355 рр. до н.е.), який написав трактат «Економіка». Термін походить від давньогрецького «ойкономія», перший корінь якого «ойкос» означає «дім». Другий корінь: за різними версіями: «ном» - закон або «нем» - регулювати, організовувати. Тому з часів Ксенофонта під економікою розуміли закони ведення, організацію або мистецтво управління домашнім господарством. Звичайно сучасне господарство значно відрізняється від античного, а термін «економіка» суттєво розширився. Він охоплює також ведення господарства на рівні підприємств, фірм, галузей, регіонів, країн, світу.

Для правильного розуміння економіки, необхідно з’ясувати причину виникнення і існування економічної діяльності. Такою причиною є протиріччя між безмежними потребами людини, які постійно розвиваються і зростають, та обмеженими ресурсами природи. Іншими словами, в природі не вистачає в достатній кількості та в необхідній формі ресурсів для задоволення потреб людей. Тому вони вимушені виробляти необхідні для себе життєві блага.

Ця обставина обумовлює існування ряду характерних рис економічної діяльності. По-перше, це діяльність, спрямована на задоволення потреб, а отже, масштаби її будуть зростати разом із розвитком останніх. По-друге, економічна діяльність пов’язана із перетворенням природних ресурсів. Це означає, що природне середовище визначає можливості розвитку господарства, проте останнє також спричиняє значний вплив на природу, вилучаючи з неї ресурси та розміщуючи відходи.

Важливим для правильного сприйняття економіки є розуміння ключової тези економічної науки про обмеженість ресурсів, тобто ресурсів завжди недостатньо для задоволення усіх потреб. Розрізняти абсолютну і відносну обмеженість ресурсів. Абсолютна означає, що потреби завжди перевищують можливості їх задоволення. Її подолати неможливо. Відносна обмеженість обумовлена впливом просторових, часових, технологічних, економічних, фінансових чинників. Їх можна подолати виробництвом нових ресурсів, їх переміщенням, впровадженням нових технологій. Тому економічна діяльність спрямована саме на подолання відносної обмеженості ресурсів, розширення ресурсних меж, в яких працює господарство.

Іншою важливою для розуміння економіки, є теза про альтернативність використання усіх ресурсів. Це означає, що будь який ресурс має альтернативні варіанти використання, тобто може бути спрямований на задоволення різних потреб. Альтернативність використання ресурсів зводить економічну діяльність до пошуку самого найкращого варіанту їх використання, який дасть максимальне задоволення потреб при мінімальних витратах. Саме такий спосіб поведінки й називають економічним. Разом з тим, обмеженість ресурсів означає, що обираючи один варіант їх використання, ми автоматично відмовляємось від інших й, таким чином, втрачаємо можливість отримати інші блага від цих ресурсів. Тому кожен обраний варіант використання набуває вартісної оцінки, яка втілюється у втрачених благах від іншого, не обраного варіанту. Економічна діяльність завжди пов'язана з вартісними оцінками. Правильне економічне мислення потребує пошуку і оцінки вартості альтернативних варіантів. Будь-який вибір приносить певні вигоди, але й потребує витрат. Їх порівняння і є основою економічного мислення.

Обмеженість ресурсів втілюється у нерівномірності їх розподілу між людьми, а також в обмежених можливостях вести господарство окремою людиною. Тому економіка завжди існує в суспільній формі й потребує певної організації та ґрунтується на певних правилах. Саме завдяки ним відрізняються господарства різних епох та різних країн. Це означає, що розвиток господарства будь-якої країни визначається не лише загальноекономічними закономірностями, а й відчуває вплив історичних умов, культурних і національних особливостей.

Зважаючи на сказане вище, стає зрозуміло, що економіка не зводиться лише до виробництва необхідних благ, а включає в себе принаймні три складових: трансформаційну, інформаційну і інституційну.

Трансформаційна - це і є власне саме виробництво. Вона пов’язана із трансформацією, переробкою ресурсів у необхідний людині продукт. Однак трансформація потребує знань щодо наявності ресурсів, способів їх переробки, технологій, наявності і обсягу попиту, тощо. Чим більші потреби - тим масштабніші трансформації, тим більший обсяг інформації потрібен економіці. Згодом виробництво, збереження, розповсюдження інформації перетворюється в окрему галузь економіки. Розвиток економіки потребує взаємодії і координації діяльності усе більшої кількості економічних суб’єктів, що призводить до вироблення певних правил, які регламентують їх поведінку. Ці правила утворюють інституційну базу економіки. Вони можуть бути формальними (правові норми) або неформальними (мораль, релігійні норми, народні традиції). Розвиток економіки, зміна механізму її функціонування неможливі без зміни її інституційної бази.

1.2. Історичний розвиток економічної науки

Важливу роль у розумінні економічних процесів, прогнозуванні майбутніх подій та прийнятті господарських рішень відіграє економічна наука, яка виникає як необхідність пояснення явищ і процесів реального життя, а тому й розвивається разом із розвитком економіки. Це означає, що сама економічна наука постійно оновлюється. Разом із зміною етапів господарського життя відбувається зміна теоретичних концепцій. Частина їх застаріває та потребує заміни на нові, які опираються на сучасні знання та факти. Тому потрібно розрізняти основні етапи розвитку економічної науки та зрозуміти їх зв’язок з конкретними історичними умовами.

Сама економічна наука є продуктом формування ринкової економіки, яка значно підвищила актуальність серйозність економічних досліджень. Однак появі економічної науки передувало накопичення знань про господарську діяльність людей з моменту виникнення самої економіки. Тому першим етапом формування економічної науки виділяють доринковий етап. Для нього характерне наступне: слабко розвинені міжгосподарські зв’язки, незначні масштаби товарообміну, економічні дослідження не мають самостійного характеру, а є складовими релігійних, філософських та правових систем.

Наступний етап - меркантилізм (XV - XVIII ст.). Відбувається стрімкий розвиток товарообміну та ринкових відносин, посилюється централізація влади та розширюються економічні функції європейських держав, економічні знання виділяються у самостійну галузь.

Класичний етап (XVIII - перша половина ХІХ ст.). Формується промисловий капіталізм та інституційні основи ринкової економіки на Заході, економічні дослідження у повній мірі набувають характеру науки, з утворенням власного предмету, методології та теоретичної основи. Цей період знаменується домінуванням на економічні арені Англії, а в економічній теорії англійської політичної економії.

Подальший етап розвитку економічної науки пов’язаний із формуванням національних економік у ХІХ ст., що разом із створенням національних ринків знаменує завершення переходу до ринкової системи на Заході. Такий перехід був пов’язаний не лише з економічним, а й із соціальними та політичними перетвореннями. Тому з ХІХ ст. відбувається розшарування в економічній науці. Виділяється кілька напрямків економічної науки, зокрема ті, що:

зосереджують увагу на вивченні механізму функціонування ринкової економіки (прагматичний напрямок, маржиналізм, неокласика);
акцентують увагу на соціально-економічних аспектах розвитку економіки (класова політична економія, марксизм);
намагаються виявити основи розвитку національних економік з урахуванням їх історичного становища та культурних особливостей (національна політична економія, історична школа Німеччини).

ХХ ст. з його стрімкістю та нерівномірністю економічного розвитку характеризується виділенням великої кількості теоретичних концепцій, які часто поєднують елементи різних напрямків і відображають тенденції розвитку світової та національних економік. За усієї їх різноманітності можна все ж виділити кілька найбільш суттєвих і впливових течій в сучасній економічній науці:

неокласична течія;
кейнсіанство;
неолібералізм;
інституціоналізм. Певний вплив мають марксистські та ліворадикальні економічні концепції.

1.3. Предмет і методи економічних досліджень

З огляду на різноманітність і багатогранність економічної діяльності людини, різноманітними і багатогранними є проблеми, які досліджуються економічною наукою, а також і аспекти їх розгляду. Тому в економічній науці немає одного загальноприйнятого визначення предмета дослідження. Для різних шкіл і напрямків економічної науки характерне своє розуміння предмета.

Предметом економічної науки вважають закони функціонування і розвитку економіки, систему суспільних відносин, яка виникає у процесі економічної діяльності, принципи, на яких побудована поведінка економічних суб'єктів та прийняття ними рішень, сукупність інститутів, які утворюють і визначають функціонування економічної системи суспільства.

Усе це робить економічну науку досить розгалуженою й спорідненою із багатьма іншими науками про суспільство і людину. Неможливо правильно розуміти економіку не користуючись знаннями із історії, права, психології, соціології. Важливим є зв’язок з природничими науками, адже розвиток виробництва потребує знань про біологічне середовище, фізичні закономірності, основи технологій. Із точних наук «Економіка» бере методи кількісного аналізу та моделювання економічних процесів. Разом з тим, синтезуючи знання усіх цих наук, економічна наука сама може збагатити їх досвідом комплексного багатоаспектного аналізу реального об’єкта, що швидко розвивається.

Для дослідження економічних явищ і процесів використовують сукупність певних прийомів і способів. Їх називають методом економічної науки. Метод економічної науки включає різні елементи й об’єднує як загальнонаукові принципи і методи так і специфічні.

Найбільш загальним науковим принципом є принцип діалектики. Він передбачає дослідження усіх економічних явищ і процесів у взаємозв’язку і взаємозалежності. Цей принцип реалізується через такі основні методи:

наукової абстракції - означає відмежування від усього випадкового, несуттєвого, проникнення в сутність економічних явищ і процесів;
системного аналізу - полягає у виявленні координації і підпорядкування економічних категорій і законів, які б відображали об’єктивну структуру суспільного організму;
аналізу і синтезу - у процесі аналізу йде розчленовування об’єкта на складові, дослідження окремих частин. Завдяки цьому здійснюється перехід від видимого, конкретного до абстрактного. У процесі синтезу знання про частини узагальнюються, зводяться в єдине ціле;
індукції та дедукції. Індукція - метод пізнання від окремого до загального. Дедукція - від загального до одиничного;
економіко-математичні і статистичні методи - полягають у визначенні кількісних параметрів процесів, що досліджуються;
економічного моделювання - полягає у формальному описі економічних процесів і явищ, який дозволяє абстрактно відображати реальне економічне життя;
логічного й історичного аналізу - економіка досліджується в конкретних історичних умовах, при цьому відкидаються випадкові явища й виявляється загальна логіка економічного розвитку;
економічного експерименту - полягає у штучному відтворенні економічних явищ і процесів з метою їх дослідження і подальшого впровадження у практику;
суспільна практика - завершальна ланка методу економічної теорії. Практика дозволяє виявити істинність або помилковість вироблених теоретичних абстракцій.

Результатом застосування методу економічної науки та його особливою складовою є економічні закони.

Економічні закони - це об’єктивні, суттєві, стійкі, такі, що постійно повторюються причинно-наслідкові зв’язки та взаємозалежності між економічними явищами і процесами.

Важливо розуміти, що економічні закони мають об’єктивний характер, проте, на відміну від законів природи, вони проявляються через господарську діяльність людей, тобто людина певною мірою може впливати на їх дію. Тому вони розвиваються історично, можуть проявлятись і зникати на різних етапах історичного розвитку.

Зазвичай виділяють такі основні види економічних законів: загальні; особливі; специфічні економічні закони.

Всезагальні економічні закони властиві будь-якому типу економічної системи й відображають загальні основи економічного розвитку. (закон економії робочого часу, закон зростання потреб). Ці закони діють на усьому періоді існування економічної діяльності.

Загальні - діють в межах кількох економічних систем, які характеризуються спільними економічними умовами. (Наприклад, закони товарного виробництва, закони грошового обігу).

Специфічні - діють лише в межах однієї економічної системи. Стосовно цих законів в економічній науці немає єдиної точки зору. Прикладом їх вважають основний економічний закон способу виробництва, наприклад, закон максимізації прибутку для капіталізму вільної конкуренції, або закон стабілізації фінансового положення для сучасного капіталізму.

Економічна наука утворює базу для розвитку суспільної теорії та практики. Тому вона виконує ряд важливих функцій.

Пізнавальна функція - досліджує сутність економічних явищ і процесів, відкриває закони, яким підпорядкована економічна діяльність. Завдяки цій функції економічна наука озброює людство необхідними знаннями у сфері економіки.

Методологічна функція - здійснює опрацювання методів та засобів наукового дослідження економіки, розробляє понятійний та теоретичний апарат.

Світоглядна функція - формує певний стиль мислення, впливає на сприйняття, розуміння, оцінку економічних процесів, а отже, визначає світогляд людей.

Практична функція полягає в розробці рекомендацій щодо підвищення ефективності економічної діяльності, застосування принципів раціонального господарювання і управління виробництвом, обґрунтуванні економічної політики держави.

Прогностична функція. Ця функція в економічній літературі виділяється відносно недавно й пов’язана з особливостями функціонування сучасної економіки й зростанням важливості прогнозування економічного розвитку. Суть ї полягає у розробці наукових та методологічних основ передбачення перспектив соціально-економічного розвитку у майбутньому.

З огляду на те, що економічна теорія, з одного боку, вивчає об’єктивну економічну дійсність, а з іншого - впливає на економічну поведінку людей, прийнято виділяти позитивну і нормативну економічну теорію.

Позитивна економічна теорія - відображає економічні явища такими, якими вони є в дійсності, не вдаючись до етичних оцінок. До позитивної теорії відноситься пізнання об’єктивних економічних законів.

Нормативна економічна теорія - вивчає, як можна змінити економіку відповідно вимогам суспільства, існуючим моральним критеріям, поняттям соціальної справедливості До сфери нормативної теорії відноситься економічна політика.

У ході вивчення економіки можна помітити невідповідність між теорією і реальною практикою господарського життя. Це може викликати сумніви або в теоретичній правильності, або в практичній цінності економічної науки. Насправді економічна теорія на основі виявлених закономірностей описує такі варіанти розвитку, яких на практиці у сучасних умовах не завжди поки що можна досягти. Аналогічно спочатку теоретики описали ядерну реакцію, а лише після цього пізніше вдалось отримувати ядерну енергію промисловими способами. Особливої уваги заслуговує світоглядна функція.

Потрібно розуміти, що економічна теорія розробляє ідеальну модель суспільства, яку хотіли б побудувати люди, виходячи із своїх бажань цінностей, історичного досвіду, культурних традицій, соціального стану й т.п. Тому вона завжди причетна до вироблення базових ідеологічних концепцій, на яких

розбудовувалось суспільство. А отже, неналежне вивчення економічної теорії не звільняє нас від впливу ідеологій, а навпаки, робить більш сприйнятливими до маніпуляцій свідомістю.